ІНСТИТУЦІЙНА ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА СКЛАДОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ В УКРАЇНІ

Анотація

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми дослідження обумовлюється тим, що в Україні за стан інвестування формальну відповідальність несуть значна кількість державних інститутів та інституцій, проте відсутній єдиний механізм узгодження та контролю такої діяльності. Постановка проблеми. На сьогодні в Україні спостерігається погіршення інвестиційного клімату, скорочення числа вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Постає закономірне питання, які причини та наслідки такого стану та які дії має вжити уряд держави щодо змін умов інвестування і забезпечення гарантій збереження інвестиційного капіталу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання регулювання інвестицій досліджені в роботи таких вітчизняних учених, як М. Бутко,О. Вольська, Є. Григоренко, Б. Данилишин, В. Мартиненко, А. Мерзляк, А. Пересада, Т. Покотило, М. Чернуха та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. На сьогодні, поза їх увагою залишається розгляд питань впливу державних інституцій на інвестиційні процеси в Україні, а особливо співпраці з міжнародними фінансовими і донорськими організаціями, і тому загальне число наукових розвідок у цьому напрямі є незначним. Постановка завдання. Тому метою даної статті є вироблення пропозицій щодо функціонального забезпечення інститутів держави у сфері залучення та підтримки зарубіжних інвестицій. Виклад основного матеріалу. Розуміння процесу інвестування певним чином різняться, якщо його розглядати з точки зору державницького підходу та економічної науки. Так, Законом України «Про інвестиційну діяльність» визначено інвестиційну діяльність як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [1]. Тобто, інвестиційна діяльність розглядається як певна взаємодія громадян, бізнесу та інституцій держави. Висновки. Інвестиційний клімат в Україні є таким, який вимагає суттєвого покращення. Розрізненість дій органів влади різного рівня щодо сприяння інвестиційній діяльності призводить до фактичної відсутності інституційного механізму регулювання інвестиційної сфери.