ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У СФЕРІ ІННОВАЦІЙ ЯК ПРОЯВ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Ключові слова:
державно-приватне партнерство (ДПП), соціальна відповідальність, інновації, інноваційні ДПП, «Зелене зростання», «Стратегія зеленого зростання»Анотація
Актуальність теми дослідження. Державно-приватне партнерство (ДПП) визнається сьогодні важливим інструментом просування інновацій. Пов’язано це з багатьма причинами, серед яких: брак бюджетних коштів, недостатній рівень комерціалізації винаходів державних дослідницьких інституцій, слабкий рівень співпраці між державними та приватними дослідницькими інституціями тощо. Постановка проблеми. В умовах дефіциту фінансових ресурсів одним з варіантів ресурсного забезпечення запровадження інновацій як у економіку, так і інші сфери господарського життя, могло б стати використання можливостей приватного бізнесу у формі державно-приватного партнерства (ДПП), яке за своєю природою є проявом соціальної відповідальності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку ДПП як форми прояву соціальної відповідальності у сфері інновацій розглядали як вітчизняні вчені (В. М. Геєць, О. М. Головінов, А. Ф. Мельник, І. В. Мосійчук), так і зарубіжні дослідники (М. Геддес, М. Лакоми-Ціновік, Н. Лі, П. де Вітте) та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Оскільки ДПП у сфері інновацій є відносно новою сферою, недостатньо дослідженим у вітчизняній науковій думці залишається питання пошуку інструментів інноваційного розвитку економіки на засадах соціальної відповідальності та співпраці держави, бізнесу та суспільства. Постановка завдання. Аналіз особливостей запровадження інновацій з використанням механізму ДПП на засадах соціальної відповідальності. Виклад основного матеріалу. Стаття присвячена використанню співпраці держави та приватного бізнесу у формі державно-приватного партнерства у розвитку інновацій. В роботі надана характеристика ДПП як інноваційної форми розвитку інфраструктури загального користування та надання пов’язаних послуг. Також, визначено завдання, які держава переслідує використанням державно-приватного партнерства в інноваційній галузі. Окрім того, проаналізована роль ДПП в інноваційній сфері окремих країн. Висновки. Основною метою застосування ДПП в галузі інновацій може бути як виведення винаходів на ринок та їх комерціалізація, взаємообмін результатами наукових досліджень між державою та приватним бізнесом, так і підвищення глобальної конкурентоспроможності національної економіки.Посилання
Łakomy-Zinowik, M. (2017). Public-private partnership as an alternative source of financing of public tasks. Ekonomia i Prawo – Ecomomics and Law, 16(1), 75–86 [in English].
KPMG. (June, 2015). Public Private Partnerships. Emerging global trends and the implications for future infrastructure development in Australia. Retrieved from kpmg.com.au [in English].
Girouard, N. (2011). The Green Growth Strategy: Reshaping the OECD’s Work Agenda for the Years to Come. Retrieved from http://www.greeneconomycoalition.org/know-how/green-growth-strategy-reshaping-oecd%E2%80%99s-work-agenda-years-come [in English].
OECD. (2014). Strategic public/private partnerships in science, technology and innovation – Final report”. Proceedings from Working Party on Innovation and Technology Policy. Paris: Conference Centre [in English].
Lee, N. (2014). Public-Private Partnerships as a policy instrument to advance green growth. Retrieved from http://www.greengrowthknowledge.org/blog/public-private-partnerships-policy-instrument-advance-green-growth [in English].
Almarri, Kh. & B. Abu-Hijleh (2013). Developing guidelines for a framework for accelerating green growth through public private partnerships in the UAE. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/282672303 [in English].
Bouma, J. & Berkhout, E. (2015). Public–private partnerships in development cooperation. Potential and pitfalls for Inclusive Green Growth. The Hague: PBL Netherlands Environmental Assessment Agency [in English].
Witters, L., Marom, R. & Steinert, K. (2012). The Role of Public-Private Partnerships in Driving Innovation. S. Dutta (Ed.). The Global Innovation Index 2012. Stronger Innovation Linkages for Global Growth, 2, 81-88 [in English].
Fernholz, G. (n.d.). Electric Mobility in Germany. The National Platform and the Government program “Electric Mobility”. Retrieved from http://www.egvi.eu/uploads/0_2%20Fernholz_%20Electric%20Mobility%20in%20Germany%20-V2.pdf [in English].
Kazuyuki, M. (2015). Role of Public Research Institutes as an Innovation Platform: Case study of the Tsukuba Innovation Arena (TIA-nano). Retrieved from http://www.rieti.go.jp/en/publications/summary/15100012.html [in English].
Tsukuba Innovation Arena (2016). TIA, a platform for open innovation. Retrieved from https://www.tia-nano.jp/pamphlet/pdf/TIA_E_201610.pdf [in English].
Beenker, G. (2014). Top down innovation in The Netherlands. Retrieved from http://blog.nxp.com/automotive/top-down-innovation-in-the-netherlands [in English].
FOM (2017). Industrial Partnership Programme (IPP). Retrieved from https://www.fom.nl/en/valorisation-and-industry/collaboration-with-companies/ipp/ [in English].
Witte de, P. (2012). Public-Private Partnerships - an Example from the Netherlands: The Industrial Partnership Programme. Retrieved from https://www.fom.nl/wp-content/uploads/2012/01/nanotechnology-commercialization-for-managers-and-scientists-chapter11-176592.pdf [in English].
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Науковий вісник Полісся
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).