РЕФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРНИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ У ВІДПОВІДНОСТІ ДО ВИМОГ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

Актуальність теми дослідження полягає у здатності інфраструктурних галузей до мультиплікації негативних ефектів породжуваних їх природно монопольним статусом та визначеними Угодою про асоціацію з ЄС зобов’язаннями щодо їх реформування у цілях мінімізації відповідних негативних ефектів. Постановка проблеми. В умовах детермінації євроінтеграційного вектору економічного розвитку України актуалізується потреба окреслення траєкторії подальшого розвитку інфраструктурних галузей та конкретних шляхів їх реформування. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед дослідників цієї проблематики – Р. Піттман, Ж. Тіроль, Ю. Боровик, А. Ігнатюк, Г. Филюк. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Недостатньо розробленим є інструментарій запровадження конкуренції в сучасних інституційних умовах функціонування інфраструктурних галузей на етапі їх євроінтеграції. Постановка завдання. Заданням статті є детермінація переваг та недоліків існуючих підходів до реформування інфраструктурних галузей в контексті вимог ІІІ енергопакету ЄС, окреслення оптимальної траєкторії такого реформування. Виклад основного матеріалу. забезпечує порівняльний аналіз множини застосовуваних в Європі моделей реформування інфраструктурних галузей, оцінку їх відповідності українським реаліям та інституційним вимогам взятих Україною на себе зобов’язань. Визначення сучасного стану та перспектив реформування інфраструктурних галузей національної економіки. Висновки. Встановлено, що найбільш ефективною моделлю реформування інфраструктурних галузей є повне вертикальне відокремлення, втім у цілях адаптації вітчизняної регуляторної системи до вимог цієї моделі, на проміжному етапі реалізації реформи на місцевому рівні доцільно скористатися моделями незалежного оператора (ISO та ITO).