ЕФЕКТИВНА СИСТЕМА ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ ЯК ЗАПОРУКА ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГРЕСУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.25140/2410-9576-2018-2-2(14)-180-187

Ключові слова:

альтернативні методи вирішення спорів, медіація, позасудове вирішення спорів, виконання договорів, справедливість, комерційний спір, справедливе вирішення спору

Анотація

Актуальність теми дослідження. Поточний стан системи правосуддя в Україні не забезпечує швидкого та справедливого вирішення спорів, що набуває особливої гостроти для підприємницьких кіл. З огляду на відсутність якісних змін у сфері правосуддя в ході триваючої реформи системи судоустрою та процесуального законодавства, збереження критично низького рівня довіри до судової влади держава має запропонувати суспільству новий суспільний договір щодо порядку вирішення правових спорів в державі, який неодмінно має включати інституалізацію альтернативних методів вирішення спорів, насамперед, медіації. Постановка проблеми. Запровадження альтернативних методів вирішення спорів має бути засновано на аргументованій концептуальній моделі, яка забезпечить ефективне та справедливе вирішення правових спорів. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Наукові праці провідних зарубіжних та вітчизняних дослідників Ю. Притики, В. Рєзнікової, Ю. Демченка, Г. Брауна, А. Мерріота, Р. Ройбена присвячені окремим аспектам вирішення господарських спорів та формування системи альтернативного вирішення спорів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. На даний час відсутня національна концепція вирішення комерційних спорів, не сформульовано місце альтернативних методів вирішення спорів, зокрема, медіації, у правовій системі України. Постановка завдання. Постає необхідність формулювання нової концепції системи вирішення спорів, яка б гарантувала наявність для громадян та юридичних осіб реального вибору ефективної та справедливої процедури вирішення спору. Викладення основного матеріалу. Формування української концепції системи вирішення спорів неодмінно має враховувати національні соціокультурні та правові особливості. Доведена необхідність інституалізації медіації шляхом прийняття відповідного закону та використання органами державної влади процедури медіації у державно-інвесторських спорах та спорах з суб’єктами господарювання. Висновки. Запровадження альтернативних методів вирішення спорів в правову систему України має забезпечити ефективне та справедливе вирішення спорів та, як наслідок, створити передумови до економічного зростання.

Біографія автора

Nataliia Anatoliivna Mazaraki, Kyiv National University of Trade and Economics

Candidate of Law Sciences, Associate Professor at the Department of International Private, Commercial and Civil Law

Посилання

Alternative dispute resolution guidelines (n.d.). siteresources.worldbank.org. Retrieved from http://siteresources. worldbank.org/INTECA/Resources/15322_ADRG_Web.pdf [in English].

Brown, H. & Marriott, A. (2011). ADR: principles and practice. (3rd ed.). London: Thomson Reuters [in English].

Consultation paper. Alternative dispute resolution. – Law Reform Commission (2008) [in English].

European Code of Conduct for Mediators (n.d.). ec.europa.eu. Retrieved from http://ec.europa.eu /civiljustice/adr/adr_ec_code_conduct_en.pdf [in English].

Spencer, D., Brogan, M. (2006). Mediation Law and Practice. New York: Cambridge University Press [in English].

Directive 2008/52/EC of the European Parliament and of the Council of 21 May 2008 on certain aspects of mediation in civil and commercial matters (n.d.). eur-lex.europa.eu. Retrieved from http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT /?uri=CELEX: 32008L0052 [in English].

De Palo, G., Canessa, R. (2014). Sleeping-Comatose Only Mandatory Consideration of Mediation Can Awake Sleeping Beauty in the European Union, 16 Cardozo J. Conflict Re-sol. 713 [in English].

Green Paper on alternative dispute resolution in civil and commercial matters COM/2002/0196 Final. (n.d.). eurlex.europa.eu. Retrieved from http://eurlex.europa.eu/ [in English].

“Quantifying the cost of not using mediation–a data analysis” (2011). www.europarl.europa.eu. Retrieved from http://www.europarl.europa.eu/document/activities/cont/201105/20110518ATT19592/20110518ATT19592EN.pdf [in English].

Razumkov Centre (2015) Sociological poll “How much do you trust the following social institutes?” conducted by the Sociological Service of the Razumkov Centre from 6 to 12 March 2015. old.razumkov.org.ua. Retrieved from http://old. razumkov.org.ua/eng/poll.php?poll_id=1030 [in English].

Richard, C. (2000). Reuben, Constitutional Gravity: A Unitary Theory of Alternative Dispute Resolution and Public Civil Justice, 47 UCLA L. Rev. 949 [in English].

Statistical information on the execution of legal proceedings by economic courts of Ukraine in the first half of 2017. (n.d.). vgsu.arbitr.gov.ua. Retrieved from http://vgsu.arbitr.gov.ua/files/pages/05.pdf [in English].

World Bank (2016). Doing Business 2016: Measuring Regulatory Quality and Efficiency. Washington, DC: World Bank. DOI: 10.1596/978-1-4648-0667-4 [in English].

United Nations (2002). UNCITRAL Model Law on International Commercial Conciliation with Guide to Enactment and Use 2002 [in English].

Nolan-Haley. (2006). Self-determination in International Mediation: Some Preliminary Reflections [in English].

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-08-30

Як цитувати

Mazaraki, N. A. (2021). ЕФЕКТИВНА СИСТЕМА ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ ЯК ЗАПОРУКА ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГРЕСУ. Науковий вісник Полісся, 2(2(14), 180–187. https://doi.org/10.25140/2410-9576-2018-2-2(14)-180-187

Номер

Том 2 № 2(14) (2018): Науковий вісник Полісся

Розділ

МЕНЕДЖМЕНТ

Ліцензія

Авторське право (c) 2018 Науковий вісник Полісся

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).