УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА ІЗ ВРАХУВАННЯМ ЖИТТЄВИХ СТАДІЙ БІЗНЕСУ

Анотація

Узагальнено існуючі підходи щодо структуризації потенціалу підприємства. Вказано на неточності та недоліки. Згрупована базова структура елементів потенціалу, як комплекс взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів. Зроблено висновок про те, що побудова ієрархічної моделі структури економічного потенціалу суб’єкта господарювання можлива за умов наявності визначених функціональних взаємозв’язків між складовими. Акцентовано увагу на виробничо-функціональних зв’язках між елементами економічного потенціалу, які формуються на кожному підприємстві індивідуально залежно від особливостей діяльності та галузевої приналежності. Зважаючи на неможливість ототожнення виробничого і ресурсного рівнів потенціалу (оскільки не усі доступні підприємству ресурси залучаються у діяльність) та, враховуючи принцип емерджентності формування потенціалу (який обумовлює збільшення результату від інтеграційного використання ресурсів порівняно із сумою їх результативності) обґрунтовано підхід до ідентифікації його елементів. Вказано на необхідність досліджувати структуру потенціалу не на трьох, а на чотирьох рівнях та із врахуванням особливостей формування потенціалу підприємства у сучасних ринкових умовах. При цьому, обґрунтовуються рівні: ресурсний, виробничий, господарський та інституціональний. За результатами проведеного аналізу доведено, що потенціал підприємства у сучасних умовах є важливою і динамічною характеристикою підприємства в цілому. Він відображає стан підприємства відносно вимог зовнішнього та можливостей внутрішнього середовища і на основі щільності зв’язку його елементів визначається величина ринкових можливостей суб’єкта господарювання. Ефективне використання і нарощення потенціалу вирішує, з однієї сторони, питання задоволення споживчих потреб, утримання стійких позицій на ринку і одержання стабільних економічних вигод та розвиток внутрішніх здатностей підприємства, з іншої сторони. Доведено необхідність врахування життєвих стадій бізнесу при обґрунтуванні рішень щодо управління потенціалом підприємств.